29 січня українці вшановують події кінця січня 1918 року, коли юні захисники Української Народної Республіки власною кров'ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху — бій під Крутами.
Бій на залізничній станції Крути 29 січня 1918 року, в якому українські воїни, юнаки й студенти затримали наступ більшовиків на Київ, став символом героїзму та самопожертви молоді у боротьбі за незалежність.
Того дня Крути обороняли 520 захисників. Це, зокрема, курсанти Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького сотника Аверкія Гончаренка та добровольці Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.
Українцям вдалося завдати російським більшовикам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, – заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка вже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Полонених катували, а потім стратили. Згодом частину з них поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
Завдяки відвазі захисників Крут українському урядові вдалося ще на якийсь час втримати контроль над Києвом. А це своєю чергою допомогло 9 лютого 1918 року підписати Брестський мирний договір між УНР та країнами Четверного союзу. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.
В Україні цю дату вперше вшанували напередодні проголошення незалежності. 29 січня 1991 року в Крутах було встановлено березовий хрест та відбувся перший невеличкий громадський мітинг. На державному рівні вшановувати пам'ять Героїв Крут почали в Україні лише 2004-го.
