Сьогодні у селищі Вільхове відбулось поховання військовослужбовця Романа Дзюбенко. З ним попрощались рідні, близькі, друзі, представники влади та небайдужі.
Роман народився 13 жовтня 1994 року. Родом із прифронтового селища Вільхове Станично-Луганського району. Відслужив строкову. У серпні 2018 року підписав контракт на службу в ЗСУ. На війні – з 2019 року.
«Молодший сержант, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади ЗСУ ім. кошового Івана Сірка був веселий, завжди допомагав, нікого не кидав у біді», – так про нього згадують побратими.
Увечері, 26 січня, поблизу Новоолександрівки Попаснянського району ворожий снайпер поцілив Романові в голову.
«Спочатку ми почули, як поряд ліг ВОГ (гранатометний постріл – «Н»). Доповіли, що почалися провокації. Вже за кілька хвилин по нас відкрили вогонь з кулемета. Били прицільно. Перша черга пройшла над нами. Ще за мить я побачив, як Рома зробив крок і різко впав на дно окопу. Перша думка – напевно, послизнувся, багнюка ж ледь не до колін. Я покликав його, та він не реагував. Тоді й зрозумів, що трапилося найгірше», – розповів товариш Дзюбенка Дмитро, який того вечора був на позиції разом із ним.
Снайперська куля пробила шолом і пройшла навиліт.
Попри важке поранення, Роман з усіх сил боровся за життя. Військовим медикам вдалося його стабілізувати й доправити до військового шпиталю в Часовому Яру. З огляду на тяжкий стан, далі транспортувати воїна було неможливо.
На жаль, зусилля парамедиків і лікарів виявилися марними. Через чотири дні після поранення, вранці 30 січня, Роман помер.
Він дуже кохав свою молоду дружину, з якою торік побралися офіційно і мали багато планів на життя.
У Романа Дзюбенко залишився маленький син, якому виповнилося лише пів року, народжений улітку 2020-го. Також без Романа залишилися мати й брат.
Луганська облдержадміністрація висловлює щирі співчуття рідним та близьким з приводу непоправної втрати. Він був справжнім патріотом, який любив свою Луганщину.
Роман Дзюбенко посмертно був нагороджений почесною відзнакою «Захисник Луганщини».
