Герб Луганської області

Герб Луганської області складається з великого і малого щитів, обрамлених двома золотими колосами, сполученими пересіченою двічі жовто-блакитною девізною стрічкою і золотим дубовим вінком під щитом, з написом на стрічці «Луганська область» і має загальні пропорції 11,5*11,5 (h)

Прапор Луганської області

Прапор являє собою полотнище кобальтового кольору розміром 110х165=1:1,5 квадрат (з припуском 15 см на кишеню для держака). У верхній лівій чверті полотнища — коло радіусом 20 см, центр якої в перетині осей — від лівої кромки прапора — 49 см, від верхньої кромки — 39 см. По периметру кола зірки діаметром 4 см, кола, що торкаються плечима, утворюють диск — 17 золотих і 14 білих — символізуючи 17 районів і 14 міст області. У центрі диска — малий щит — малий герб Луганської області, виконаний у пропорціях і кольоровому вирішенні затвердженого герба. Атрибутика прапора виконується вишивкою шовком і люрексом (канителлю).

Історична довідка

Луганська область має давню історію. Перші пам'ятки відносяться до палеолітового часу. В епоху міді-бронзи тут мешкали скотарські та землеробські племена, які залишили після себе численні курганні могильники та поселення. Пізніше тут мешкали кіммерійці, скіфи та сармати, по території кочували тюркські племена. Після татаро-монгольської навали довгий час територія була малозаселена і мала назву «Дике поле». Інтенсивне заселення почалося в XVII сторіччі після закінчення визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Запорізькі козаки створювали свої зимівники, будували села і слободи селяни з лівобережної та правобережної України, з центральних губерній Росії.

У середині XVIII сторіччя поселилися колоністи-вихідці з Балкан, в основному, православного віросповідання – серби, молдавани. Тоді і виникла адміністративно-територіальна одиниця – Слов’яносербія. У першій половині XIX сторіччя землі області входили до різних губерній: Старобільський повіт до Харківської, Слов’яносербський та Бахмутський повіт до Катеринославської, до складу війська Донського входили землі СтаничноЛуганського, Свердловського, Антрацитівського районів. До складу Воронезької губернії входила частина Біловодського району. У першій чверті XVIII сторіччя почалися роботи з дослідження в краї покладів кам’яного вугілля, перші промислові розробки якого було розпочато в 1790 році в районі Лисячого Байраку (Лисичанськ) для потреб Чорноморського флоту. У 1795 році починається будівництво Луганського ливарного заводу, робітниче селище якого згодом переросло в сучасне м. Луганськ. У жовтні 1800 року завод дав перший чавун. Для виплавки металу вперше в Росії було застосовано кокс, випалений у Лисичанську. З цього часу Луганщина інтенсивно розвивалась як вугільно-металургійний комплекс. У 1895 році в Луганську споруджується патронний, у 1896 році – паровозобудівний заводи. У ці роки почали діяти емалювальний, спиртоочисний, пивоварний, шкіряний та інші заводи. У червні 1938 року була заснована Ворошиловградська область, до складу якої увійшли 4 міста, 28 районів. На початок 1939 року в області мешкало 1 млн 837 тис. чоловік, з яких – 65,8 % сільського населення, 34,2 % – міського. У 1958 році вона перейменована в Луганську, у 1970 році – у Ворошиловградську, а з 1990 року знову в Луганську область.

Природні ресурси

За довгу історію геологічного розвитку планети, в надрах сформувалися різноманітні корисні копалини. Наш край не був винятком. Історія розвитку Донецького кам’яновугільного басейна розпочалася в 1700 році із виходом наказу Петра І про пошук рудних родовищ в Росії. На території Донбасу такі пошуки вів Григорій Капустін (1721-1723 рр.). Перша промислова розробка й використання вугілля в краї розпочалася на соляних промислах поблизу м. Бахмута (зараз Артемівськ Донецької області) під керівництвом Микити Вепрейського й Семена Чиркова у 1723-1724 рр. І досі кам’яне вугілля не втратило свого значення. На долю Луганської області припадає біля третини усіх балансових запасів кам’яного вугілля українського Донбасу. В її межах розповсюджені усі марки вугілля від довгополум’яних до антрацитів. При підземному видобуванні кам’яного вугілля на поверхні утворюються терикони (в області їх більше ніж 500). Це агресивні джерела забруднення оточуючого середовища. І ця екологічна проблема потребує свого вирішення. На території області розвідано та експлуатується більше ніж 12 газових родовищ, хоча запаси газу незначні. На півдні, в жилах Нагольного кряжу, залягають срібно-свинцево-цинкові руди, а також золото, яке відкрите порівняно недавно в районі с. Бобрикове. Але родовища поки що не розробляються, тому що потребують вивчення. На території області широко розповсюджені поклади пісковиків, вапняків, мергелів, крейди, вогнетривкої та пластичної глини, пісків, які використовуються як природні будівельні матеріали та як сировина для їх виготовлення. Внаслідок видобутку корисних копалень завдається значної шкоди навколишній природі. Так, на долю Луганської та Донецької областей припадає понад 30 % порушених земель України.

На території краю виділяють три геоморфологічні області: Старобільське плато, Придонецьку рівнину та Донецьку височину. Старобільське плато розташоване в північній частині області. Характеризується загальним нахилом поверхні в бік долини Сіверського Донця. Воно глибоко розчленоване річковою та яружно-балковою мережею. Придонецька рівнина являє собою слабо хвилясту рівнину, на якій знаходяться давні річкові тераси, змінені процесами руйнації. Донецька височина – давня гірська система, яка потерпіла значних змін. Вона поділяється на центральний (височинний) пояс та периферійні схили, найвища точка – г. Могила Мечетна (367 м). Ґрунти області відрізняються значною строкатістю, різноманітністю (біля 200 видів). Переважаючими та найбільш цінними є чорноземи, добре вивчені основоположником генетичного ґрунтознавства В.В. Докучаєвим. Горбкуватий характер рельєфу, континентальний клімат (особливо зливи влітку), особливості рослинності обумовлюють розвиток ерозійних процесів вкраї (більше ніж 65 % с/г ділянок). Не меншим багатством, ніж ґрунти, для області є водні ресурси – річки, озера, ставки, болота, підземні води. За запасами водних ресурсів область належить до недостатньо забезпечених. Головна річка краю – Сіверський Донець – основне джерело питного, технічного та господарсько-побутового водопостачання. За скиданням забруднених стічних вод Луганська область належить до найбільш неблагонадійних. В краї побудовано чимало очисних споруд, але обстановка з очищенням стічних вод до сьогодні залишається напруженою. Флора, фауна області розташована у межах Причорноморської (Понтичної) степової геоботанічної провінції. Природна рослинність зберіглася лише в заповідних степах і на ділянках, малопридатних для землекористування. В основному це злаки (різні види ковили, типчак, келерія, пирій), напівпосухостійке різнотрав’я (гадючник звичайний, півонія вузьколиста, шавлія поникла та ін.), бобові (конюшина, люцерна та ін.). На кам'янистих відслоненнях вапняків, пісковиків і глинистих сланців поширені чебрець вапняковий, ковила; на відслоненнях крейди крейдяних мергелів – гісоп крейдяний, льонок крейдяний, ранник крейдяний, полин білий. Ліси представлені 3 основними типами: байрачні (дуб, ясен, клен, берест, груша, яблуня; в підліску – глід, шипшина, терен, крушина, бузина); заплавні (вільха, осика, тополя, верба та ін.) та вододільні лісостепові (дуб, ясен, клен, груша; в підліску – глід, крушина, свидина, бузина). Природних лісів мало, більшість з них насаджена. Площа полезахисних лісосмуг 20,5 тис. га (акація, дуб, клен, ясен та ін.). Луганська область належить до Українського степового зоогеографічного округу. Фауна його налічує 47 видів риб, 9 – плазунів, близько 250 – птахів, близько 60 – ссавців (в основному степові і деякі лісові види). Серед ссавців найпоширеніші гризуни (ховрах, тушканчик, полівка сіра, полівка степова, сліпак, бабак); з хижих тварин – тхір-перев'язка, тхір степовий і тхір лісовий, лисиця звичайна та лисиця корсак, вовк, трапляються куниця, ласка, борсук; серед птахів – жайворонки, перепілки, сірі куріпки, зрідка дрофа, журавель, орел степовий; серед плазунів – вуж, ящірка, полоз жовтобрюхий, гадюка степова. На території області акліматизовано єнотоподібного собаку, благородного оленя, плямистого оленя, європейську козулю, білку-телеутку, нутрію, ондатру, бобра, фазана. Головними природними рекреаційними ресурсами є мінеральні води різних типів: хлоридно натрієві малої мінералізації (Новопсков), гідрокарбонатно-сульфатні, сульфатні і сульфатно-хлоридні натрієві малої і середньої мінералізації (Попаснянський р-н), бромні, хлоридні, натрієві (Попаснянський, Старобільський р-ни), слаборадонові (Кремінна) води. Бромні води використовують у Старобільській бальнеофізіотерапевтичній лікарні. Здійснюється промисловий розлив мінеральної води (айдарська).

Заповідники

Природно-заповідний фонд Луганської області нараховує 202 території та об’єкти природно-заповідного фонду загальною площею 94,102 тис. га, з них 12 територій та об’єктів загальнодержавного значення площею 14,128 тис. га та 190 – місцевого значення площею 79,666 тис. га. На підконтрольній українській владі території розташовано 139 територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення загальною площею 75,757 тис. га, в тому числі 11 територій та об’єктів загальнодержавного значення площею 13,716 тис. га та 128 – місцевого значення площею 62,040 тис. га, відсоток заповідності складає 3,98 %. Проводиться робота щодо заповідання цінних лісових ландшафтів і природних об’єктів з метою створення нових територій та об’єктів природнозаповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення на території області. Підписано проєкт створення території Національного природного парку «Кремінські ліси», який оголошено Указом Президента України «Про створення національного природного парку «Кремінські ліси». На підконтрольній українській владі території функціонують 8 державних лісогосподарських підприємств, які ведуть лісогосподарську діяльність на площі 238,12 тис. га. У 2019 році ними створено 763 га лісових культур, в т. ч. лісорозведення – 550 га, природне поновлення лісу – 201 га. Лісогосподарськими підприємствами, що належать до сфери управління Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, відтворено лісів на площі 848 гектар.