Це свято встановлено Указом Президента України від 21 січня 1999 року № 42. Воно відзначається щороку в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки (1919 рік).
22 січня 1918 року в приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою.
А 1919 року в цей самий день на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт Соборності (Злуки) українських земель, згідно з яким Лівобережна Україна вийшла з Російської, а Правобережна – з Австро-Угорської імперій – і возз’єдналися в єдиній Українській державі.
За оцінками істориків, Акт злуки двох Україн був, швидше, символічним знаком прагнення єдності, бо в керівництві країни спільності тоді не було.
«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу», — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.
22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши «живий ланцюг» від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.
1 грудня 2009 року Президентом України видано Указ № 986 «Про відзначення у 2010 році Дня Соборності України».
На фото: Мітинг на Софійській площі з нагоди проголошення Акта злуки ЗУНР і УНР. Київ, 22 січня 1919 р. ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, од. об. 0-183079
