Початком звільнення території України від окупантів стала Сталінградська битва. Вже 18 грудня 1942 р. в ході контрнаступу радянських військ був звільнений перший український населений пункт – с. Півневка Міловського району Луганської області. 16 січня 1943 року було звільнено селище Мілове, 18 січня – Троїцьке, 20 січня – Біловодськ і Станицю Луганську. 14 лютого 1943 року від фашистських загарбників звільнено м. Луганськ, що знаходилося в окупації 212 днів. До березня 1943 року радянська армія звільнила 29 районів області, а у вересні територія Луганщини була повністю очищена від загарбників (1 вересня звільнений Красний Луч, 2 вересня – Лисичанськ, 3 вересня – Попасна). Окупація в основній частині Луганської області була нетривалою – всього 6-8 місяців, але і за цей час області було завдано величезного збитку. За час окупації на території Луганщини фашистською владою було убито близько 100 тисяч чоловік. Більше 70 тисяч жителів області вивезено на примусові роботи до Німеччини. До лютого 1943 р. була звільнена значна частина Донбасу і Харківщини. 23 серпня 1943 року звільнений Харків. Велику роль у визвольній боротьбі зіграло форсування Дніпра (вересень-листопад 1943 р.). 6 листопада 1943 р. радянські війська звільнили Київ. 28 жовтня 1944 року війська 2-го Українського фронту звільнили від німецько-фашистських загарбників останній населений пункт Закарпаття – м. Чоп, важливий залізничний вузол на державному кордоні. Цей день щороку урочисто відзначається як свято звільнення України. Для звільнення української землі з січня 1943 по жовтень 1944 року було проведено 11 стратегічних і 28 фронтових операцій. 680 діб тривала безпрецедентна битва за звільнення України. Середньодобові втрати, коли бої досягали найбільшої напруги, складали 68 тис. чоловік. Війна на території України не припинялася ні на годину з 22 червня 1941 року до 28 жовтня 1944 року. З цих 40 місяців на 35 доводяться активні бойові дії регулярних військ. Запеклі бої і битви відбулися більш ніж в 100 населених пунктах України. На території України була проведена майже половина стратегічних операцій Великої Вітчизняної війни. У бойових операціях взяли участь 54 армії збройних Сил СРСР. Дії регулярних військ поєднувалися з озброєною підпільно-партизанською боротьбою.
